Кризи – це певні ситуації, перехідні періоди, які вибивають подружжя із зони комфорту. Ці ситуації показують, що попередній устрій вже не підходить, а з новим устроєм ще не знайомі.
Кризи виникають для того, щоби щось змінилося у нашому житті: можуть мінятися певні правила, розширюватися певні ролі. Це моменти, які штовхають нас змінюватися.
Перша криза наступає одразу після весілля, коли пара прокидається вранці і вирішує, а хто має прибрати, приготувати сніданок… іншими словами “привіт, побут”.
Цю кризу допомагає відтермінувати медовий місяць – на ньому не варто економити. Ця традиція є у всіх народів, бо саме цей час є чудовим для допомоги у єднанні, притиранні подругів, створення “ми”, а не окремо “ти” і “я”.
Медовий місяць – це, звісно, тепличні умови: немає побутових проблем, фінансових, немає батьків, друзів, жодних проблем. Пара вчиться бути разом у найдрібніших і найпростіших моментах.
Перша криза вирішує проблему пристосування, коли ми нарешті бачимо одне одного у звичному спільному житті. Часто ця криза затягується, коли двоє ніяк не можуть домовитись про те, як має виглядати їхній побут.
До шлюбу хлопцю і дівчині варто відірватись від сімейного гніздечка, щоби подорослішати, навчитись забезпечувати самим собі побутові потреби.
Часто люди, ще не переживши першої кризи, потрапляють у другу – народження дитини. І це насправді складно. Бо сім’я – це складний механізм, який має працювати злагоджено.
Перша дитина – це серйозне випробування для подружжя. З’яляється хтось третій, який каже: посуньтесь! Посуньтесь у своїх бажаннях, звичках, уподобаннях, бо мій комфорт тепер пріоритет.
Для жінки це особливий стрес, бо опісля дев’яти місяців уваги і любові вона потрапляє у постійний процес присвяти себе дитині. Жінка не має часу і можливості турбуватись про себе, бо маля вимагає абсолютної уваги. Чоловік можливо і розуміє, що жінці складно, але не розуміє наскільки. Він думає: а що я можу і вмію робити – заробляти гроші! Йде на ще одну роботу, щоби забезпечити свою сім’ю, але насправді в цей момент жінці чоловік потрібен присутній фізично, бути поруч.
Однак не гроші є пріоритетом, бо дитина є спільною, і на обох має бути спільна відповідальність.
Народження кожної наступної дитини – це також випробування. Іноді батьки бояться, що не зможуть дати молодшій дитині стільки ж любові і турботи як старшій. Але любов не має ліміту, її вистачить на усіх.
Щоб не було конкуренції між дітьми, треба створювати єдиний психологічний простір, коли мама годує одну дитину, а пригортає іншу, коли діти розуміють, що їх однаково люблять.
Криза для подружжя також є тоді, коли жінка прагне соціалізації, відчуває потребу займатися своєю справою. Для жінки робота має бути такою, щоби наповнювати, а не виснажувати, лише тоді вдома існуватиме психологічний комфорт. Бо якщо жінка працює на нелюбій роботі, то у неї не залишається сил для дому і дітей.
Продовження буде далі.
Із розмови з Лідією Кондратик, християнським психологом на Радіо Воскресіння
Підготувала Тетяна Трачук
